Бердянськ 2017

img_4836

Пролетіло, зачепило, відгуло, залишило згадки 🙂

Коли мільйонера спитали — як це відпочивати на найдорожчому курорті у світі? Той відповів — я не знаю, я ніколи не був у Затоці. Отак саме й ми. Затока Наталі з урахуванням того факту що нас цього року +1 (тобто 5 душ) виходить 2300 або 2700 грн (якщо номер VIP) за добу. Ковчег — 2400 + 320 сніданки. Нажаль ми не мільйонери 🙁

Тому був Бердянськ і це було класно.

Бердянськ у нас традиційно — це Краб Хауз та Моргани. Нє ну а куди ще? 🙂 Зняли собі два суміжних дабла на першому поверсі, Настька спала з Дарьком у номері, ми з Назарчиком.

Через те що нашу свободу руху трошки обмежував самий малий наш синуля, то нікуди ми так особо і не їздили, хоча пе чесному мені дуже крутило сходити на рибалку. Але не сходив, ну то й ладно. У зоопарку ми були до цього, у аквапарку теж. Спробували одного разу сходити на пляж типу міський, що при виході з санаторію Бердянськ ліворуч. Спробували, жахнулись, більше бажання не було, тому традиційно ходили де ми постійно до цього і були — пляж санаторію.

Насправді нічого такого щоб писати мемуари не було — звичайний відпочинок з дітьми. Погода була відмінна, море пару днів хвилювалось, пару днів було спокійним. Гуляли у центрі, відвідували якісь атракціони, ходили по кафешках.

Їхали бусом по маршруту Київ — Полтава — за Полтавою праворуч на Карлівка — Красноград — Новомосковськ

у Дніпро не заїзджали — пішли по окружній на Запоріжжя, далі Токмак і власне Бердянськ. Зворотнім шляхом через Токмак не пішли, у зв’язку з тим, що пішли жнива, і дуже багато великих вантажних автівок перло цим шляхом. Я не знаю що там, чи елєватор який, чи що, короче ми пішли на Мелитополь, Запоріжжя, і далі таким самим зворотнім шляхом.

Дорога Київ — Харків майже автобан. Звертаєш з нього на районні шляхи, і так відверто хреново 🙂

По дорозі у Бедянськ поїхав по Е105. Це була помилка, дорога фігова. Думав обминути міста та світлофори, але поза містом ця дорога фігова. Зворотнім шляхом вибрав Н08, і хоча проїзджали міста, все одно дорога набагато краще.

До речі. На зворотньому шляху додому, приблизно під Яготином накрило таким дощем та такою грозою, що думав зупинятись десь чекати. Стіна води була такою, що я мабуть ніколи в житті ще так не їздив. На доданок до цього щось мабуть намокло замкнуло під капотом десь якусь проводку, і мій танчик (неформальна назва Т5) перестав розганятись як він має і як він вміє. Було стрьомновато — тапку давишь, а воно фанарь. Скидуєш на передачу нижче — воно гирчить, а не їде. Дінамікі нуль. Я вже думав дзвонити кумові щоб приїхав забрав дівчат, на самий крайняк, але ні. Якось воно їхало, більше 90 км на годину не розганялось взагалі, а з міста ми торкались з такою дінамікою, мабуть хвилина до сотні 🙂
Але норм, доїхали. Саме прикольне що заїхав в паркінг, став, вимкнув. Хвилина пауза, знов завівся — все норм. Мабуть просохоло 🙂

Для розуміння три коротких відео з дороги:

Гарна ділянка, майже автобан:


Погана дорога:


Потрапили у грозу:

Фотки за лінком.

Запись опубликована в рубрике Новини. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *